Урок-реквієм “ХОРОБРІ СЕРЦЯ”

Мета: Виховувати в учнів почуття патріотизму, національної гордості, любові до рідного краю, розуміння своєї причетності до всіх подій, які відбуваються в Україні; розвивати в учнів бажання брати посильну участь у розбудові та зміцненні єдності нашої держави;

виховувати майбутнього захисника своєї Вітчизни та формувати в учнів активну громадянську позицію щодо єдиної, цілісної держави та захисту її кордонів.

Форма проведення: урок-реквієм

Місце проведення: класна кімната

Тривалість: 45 хвилин

Обладнання: карта України,  список прізвищ земляків, що зараз воюють за єдність нашої країни, свічки, обереги

ХІД УРОКУ

Учитель.

Буває  часом  сліпну  від  краси.

Спинюсь,  не  тямлю,  що  воно  за  диво  –

Оці  степи,  ці  гори,  ці  ліси,

усе  так  гарно,  чисто,  незрадливо,

Усе,  як  є  –  дорога,  явори,

Усе  моє,  все  зветься  –  Україна.

Така  краса  висока  i  нетлiнна,

Що  хоч  спинись  i  з  Богом  говори.

Учениця.

Спасибі, мамо, за Україну

За колискову, за кущ калини,

За очі сині, за стрічку в косах,

Червоні маки й волошки в росах.

 

Спасибі, тату, за білу хату,

Квітучу вишню, пахучу м’яту,

Безкрає поле, за спів пташиний ,

Спасибі, тату, за Батьківщину.

 

Спасибі, бабусю, теплу за хлібину,

Рясну вишиванку, велику родину,

За серце щире, ласкавий погляд,

За рідну землю, за світлий спогад.

 

Спасибі, діду, за мудре слово,

За край зелений, за рідну мову,

За мирне небо, за степ широкий,

Спасибі, діду, за дух високий.

 

Спасибі, любі, за все на світі,

За вільний вітер, проміння в житі,

За все, що люблю і за все до загину

Спасибі, вам, рідні мої, за Вкраїну.

 

Автор: Шевченко Ольга

 

Вчитель. Доля подарувала нам найкращу країну у світі. Ми –  українці, ми любимо свою природу, свою мелодійну красиву мову, свої пісні, невмирущі традиції.  Але жоден українець не може зрозуміти, заради чого наш сусід розпалив жахливу братовбивчу війну у нашій країні? Чиї хворобливі амбіції і жага влади приносять смуток і горе в наші родини?

(Пісня «Херувим»)

Вчитель. На сході країни панує розруха, війна, процвітає сепаратизм, тероризм. Нашу рідну Україну хочуть розірвати на шматки, щоб не лунала українська пісня, не звучала щира і мелодійна українська мова, не росла калина біля ставу, не колосилися поля пшеницею.

Сьогодні, як ніколи слова «патріот», «герой», «справедливість», «незалежність» набули особливого значення, яким прониклись всі небайдужі українці, які сколихнули весь світ. Кожен українець повинен відчути відповідальність за долю своєї Батьківщини. До лав захисників рідної землі призвали наших односельців:

(Вчитель перелічує імена захисників)

Вони гідно захищають нашу рідну землю від ворожої агресії.

(Відеокліп «До свидания, мальчики»)

2 учні.

Вірш «Два герої»

Мій кращий друг ладнає кулемет.
Над нами дим, немов би чорна хмара…
У нас на двох один бронежилет,
У нас на двох лише одна гітара.

Мій кращий друг не знає слова біль,
Чи може він такий характер має?
Мій кращий друг стріляє точно в ціль –
Патрони він дарма не витрачає.

Мій кращий друг з дніпровських берегів,
А я з Карпат, де гори й полонини.
Мій друг, як я – не має ворогів,
Та понад все він любить Україну.

Мій кращий друг – гуляка із гуляк,
А в мене є і діти, і дружина,
Та знаю я, як щось піде не так,
Мій вірний друг мене в бою не кине…

І не моя, і не його вина,
Що у руках нічого, окрім зброї,
Іде війна – безжальна і страшна,
Мій друг і я – ми два її герої…

А нині в нас тяжкий позаду день.
Є гарний чай і є стара гітара.
Мій кращий друг – він знає сто пісень!
А я завжди співаю з ним на пару.

Анатолій Матвійчук

(Відеокліп «Солдат України»)

Вчитель. У ці дні ми відзначаємо річницю Революції Гідності. Честь, свобода, патріотизм, героїзм. Це вже не порожні слова, а  слова наповнені глибоким і реальним змістом. Але вони залишають у наших душах гіркий присмак скорботи і суму за героями Небесної сотні, молодими хлопцями та чоловіками, що загинули і продовжують гинути на Сході нашої країни. Схилимо ж свої голови перед їх пам’яттю, та поклянемось, що ніколи не забудемо і ніколи не зрадимо їх.

(Учні запалюють свічки і повільно несуть їх по класу під мелодію «Мамо, не плач». Залишаються стояти біля свічок. Коли хвилина мовчання закінчилась, діти повертаються до сцени і стають, тримаючи в руках свічки)

Аня.

Молюся за тебе, моя Україно,

За кожного батька, за кожного сина,

За кожную матір, за кожну дитину,

я Бога прошу – збережи Україну!

Страшною порою не дай їм загинуть!

Хай наші молитви до Бога полинуть!

Нехай він злобу у серцях наших спинить!

Молюсь, щоб людина почула людину,

Щоб син пожалів батька іншого сина,

Щоб мирною знову стала країна –

Я Бога прошу – збережи Україну!

Автор: Любов Вановська

(Молитва за Україну. Дитячий хор)


Учитель. Увесь народ, усі люди: і старі, і малі піднялися проти агресора. Діти, я прошу вас поділитися реальними життєвими історіями, які вразили вас найбільше.

Альона. Я хочу прочитати лист, який написав хлопчик українському солдату.

3

 

Роман. Мене вразила розповідь волонтерів про допомогу від пенсіонерів. Люди, які самі потребують допомоги, віддають останнє, щоб врятувати, допомогти, захистити.

Ну это можно выдержать?..

Приходит вчера этот божий одуванчик по имени Лариса Климентьевна. Приносит палатку 4х-местную и теплый спальник. Говорит: “У меня еще раскладушка есть, завтра постараюсь как-то дотащить.” Зачем тащить? Подъедем, заберем. “Да, хорошо, я наберу.”

Ага, набрала… Заходит сегодня своим ходом с этой раскладушкой на склад. … “Да, нормально все. Я на плечи и донесла. Еще вам бегать за мной, вы и так заняты.” 

Украинские бабушки такие Бабушки. Самые лучшие в мире!!!

P.S. Уже не могу смотреть на стариков, которые последнее отдают, расстраиваются и переживают, что больше не могут чем-то помочь. 

Владислав.

Модернізований власноруч БТР, який отримав назву «ШМТ (шполянський модернізований тяжкий) «Гайдамака», передали батальйону територіальної оборони «Черкаси» підприємці села Шампань Звенигородського району Олег та Руслан Бойки.

– Місяць тому ми дізналися, – розповів Руслан Бойко – що в розпорядженні батальйону «Черкаси» є тільки невелика БРДМ. Ми не вагаючись вирішили передати в розпорядження військових БТР, що перебував в експозиції нашого приватного військово-патріотичного музею.

– Колись я мав нагоду служити на БТРі під час війни в Афганістані, – зазначив Олег Бойко. Я знаю, сильні та слабкі сторони цієї машини. Під час модернізації, яка тривала місяць, слабкі сторони ми спробували усунути. Зокрема, було встановлено антикомулятивний екран, броньовані скла, придбано дах, укріплено підлогу.

Крім цього волонтери передали модернізований санітарний «УАЗик».  Автомобіль оснастили камерою, лебідкою, зв’язком та обшили листами броні. У такому вигляді його передадуть прикордонникам Оршанецького навчального центру прикордонників.

Вчинки братів Бойків можуть бути прикладом підтримки наших воїнів для всіх громадян Черкащини. Загалом на їх рахунку вже 3 бронетранспортери і 1 автомобіль, передані нашим військовим.

Інна.  Ось розповідь про життя в окупації.

Перед своей поездкой в Харьков директор школы дал приказ закрасить и содрать всё украинские символы. В школьном холле большой Герб Украины, содрать не получается, решили закрасить. 
Директор наблюдает за несмелыми движениями техничек:
-Чего застыли, укропки? В ритме, в ритме,-суетится он,- а, -он ехидно щурится, его лицо осеняет широкая улыбка, -так, чтобы был ритм, поём. Что встали, поём ваш укропский гимн, и сдираем, чтобы на дно и с песней,- он заливается смехом.
Технички переглядываются и шепчутся. Уже давно поговаривают, что у директора школы не всё в порядке с головой, так как то, что он рассказывает, наверное, даже журналисты
РашаТВ, побоялись бы пересказать. 
Все стоят в растерянности, стыдно, неудобно и горько. И вдруг несмело, вспоминая слова, чуть не правильно произнося их, начинает петь та, на которую бы никто не подумал,
Ольга Ивановна. Она просто росянка, не говорит на украинском. Живёт  здесь больше двадцати лет, понимает, но говорит, как она смеётся “по-азировски”. 
И вот в школьном, просторном холле испуганно и печально, под шорох валиков и запах краски, неровно ложащейся
 на символ Украины начинает звучать:
– Ще не вмерла України, ні слава, ні воля.
Гимн осторожно подхватывают другие уборщицы, находящиеся рядом:
– Ще нам, браття українці, усміхнеться доля.
-Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Их пение прерывает звонок и гул сбегающих ног. В холл спускаются дети, вышедшие на перемену. Кто-то из них начинает снимать, похохатывая, и крича «Слава Новороссии», но кто-то подхватывает и вот уже вместе с техничками звучат более звонкие и смелые детские голоса:
– Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону,
В ріднім краю панувати не дамо нікому;
Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє,
Ще у нашій Україні доленька наспіє.
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
… В этом звенящем торжестве Украины, в организованном им самим безумии, с перекошенным лицом метался директор. Своей выходкой и приказом он хотел унизить тех, кто был вынужден его исполнить, а оказалось… Оказалось, что сломать можно всё, кроме духа, настоящего украинского духа. Заплаканные, перемазанные краской технички, обнимали поддержавших их деток. 

А Герб Украины всё равно видно из-под краски. Он вырезан из тонкого полимера или пластика и наклеен на стену, так что краска просто скрыла его цвета, оставив выпуклый, чётко очерченный контур.
Так что на Донбассе, «ще не вмерла України, ні слава, ні воля». Мы держимся!  

(Олена Степова)

Учитель. Проти війни, за свободу і незалежність своє вагоме слово говорять митці.    Крик душі України !

Група українців в Італії на телеконкурсі показали сценку з реальних подій в Україні . Своєю майстерністю викликали визнання у журі і публіки .

Цим вони стараються привернути увагу громадськості Європи до трагедії , яка розвивається в Україні .

(Відеоролик  «Крик душі України !»)


Проти війни піднялися всі люди світу: Європа, Америка, Азія. Навіть багато росіян виступають проти агресії в Україні. Прошу послухати пісню, записану дітьми з Росії.

(Пісня «Пусть папа вернется домой»)


Тримайся, моя рідна Україно!

Боже, як же важко говорити,

Коли ж припиниться нарешті ця війна?

Там гинуть люди, їм ще б жити й жити

Але від пострілів здригається земля,

Що буде далі? Чи настане завтра?

Для тих людей, хто зараз у бою,

На них чекають вдома їхні мами

Благаю, припиніть вже цю війну!

Прошу у Бога миру для країни,

Щоб повернулися живими усі ті,

Хто захищає зараз Україну,

Хто там на Сході ніби в іншому житті…

Молюся небу, молюся і вірю,

Що все закінчиться, що скоро все мине

Тримайся, моя рідна Україно,

Борися люба за життя своє,

Я вірю, що припиняться всі війни,

Що буде мир і спокій у серцях,

І вірю я в майбутнє України

І віра ця з душі, в моїх рядках!

Автор: Марія Скочиліс

Учитель.   Наші воїни – сміливі, мужні хлопці, але їм там, на передовій, так не вистачає домашнього тепла, підтримки рідних людей. Вони надзвичайно радіють листам із дому, дитячим малюнкам. Це –  частинка людської теплоти, оберіг, який можна тримати біля серця. Їх не замінить скупа розмова по мобільному телефону. І сьогодні я прошу кожного з вас подарувати оберіг солдату, вклавши в нього усю ту любов до рідної України, на яку ви здатні, попросіть їх вижити і повернутися додому живими, здоровими, і з перемогою.  Ці обереги будуть направлені волонтерам, які передадуть ваші привіти солдатам в зону АТО…

(Учні виходять із оберегами, кладуть їх в коробку, беруть по листку, стають біля дошки і утворюють напис «Я    ♥    Україну»)

(Звучить пісня Алли Івашиної «Благослови»)

Учитель. А завершити наш сьогоднішній урок я хочу словами незабутнього Василя Симоненка:

2

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *